Ця історія — не просто про порятунок. Це історія про силу життя, що проростає навіть там, де, здавалось, усе проти.
Маленький Ян народився з тяжкою патологією головного мозку. Уже в перші години життя він був доставлений до реанімації НДСЛ «Охматдит» — крихітний, безпомічний, з надією лише на чудо, яке завжди починається з людей.
Ми добре пам’ятаємо той день. Мама Янчика в реанімації — налякана, виснажена, з тремтячими руками і очима, в яких не згасла надія. Ми були поруч. Лікарі, медсестри, наша команда — всі підтримували маму, як могли. Вона трималась за життя сина, а ми — за її руки.
Поруч були й справжні земні янголи.
Особливу подяку хочемо висловити команді друзів, які не просто підтримали, а особисто приїхали до лікарні та передали мамі Янчика сто тисяч гривень на його лікування.
Коли здається, що світ збайдужів — приходять такі люди. І повертають віру. Це жест, що рятує. Це знак: ви не самі.
Завдяки небайдужим серцям, вашій допомозі, любові й підтримці, завдяки блискучим лікарям — Янчик пережив операцію.
Сьогодні ми з гордістю і зворушенням кажемо: він вдома.
Це перемога, що стала можливою завдяки багатьом:
- Наша безмежна вдячність завідувачці Ларисі Василівні Ніконовій і всій команді, які у реанімації першими зустрічають таких діток у найважчі миті.
- Низький уклін Павлу Миколайовичу Плавському — нейрохірургу, що разом зі своєю командою дав Янчику шанс на життя.
- Теплі слова подяки Світлані Яківні та всьому колективу відділення неонатології, де турбота — щоденна, без вихідних.
- Реаніматологам, анестезіологам, медсестрам, молодшому персоналу — кожен із вас частина цього дива.
Дякуємо всім, хто поруч:
- Пані Людмилі Омокох — за казкового Святого Миколая, що завітав до лікарні.
- Пані Ірині Сааковій — за власноруч зв’язані теплі речі.
- TM Betis, Гуманітарна Нова пошта, кожному, хто допомагав — словом, ділом, підтримкою, молитвою.
Сьогодні Янчик вдома. Це — найголовніше.
Це — спільна перемога.
