uk
допомогти
Головна > Політики

Політики

ПОЛІТИКА ТА ПРОЦЕДУРИ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ БЛАГОДІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «МАМА І НЕМОВЛЯ»

 

ВСТУП

БО «Мама і немовля» (надалі – Організація), керуючись глибоким усвідомленням важливості сімейних цінностей та духовного розвитку, розробила цю Політику та процедури захисту дітей (надалі – Політика). Організація прагне усебічно сприяти формуванню міцної та здорової родини в Україні, де кожна дитина відчуває себе здоровою фізично та морально, захищеною та оточеною любов'ю.

Ця Політика є відображенням нашої відданості захисту дитинства та материнства, сприяння формуванню здорового та духовного розвитку інституту родини в Україні, а також прагнення підтримувати традиційні родинні цінності. Вона відповідає основним цілям нашої Організації, які, зокрема, полягають у створенні безпечного та сприятливого середовища для дітей та їхніх матерів.

Ми віримо, що кожна дитина заслуговує на щасливе та повноцінне дитинство, і ця Політика є важливим кроком на шляху до досягнення цієї мети.

 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Політика Організації стосується всіх її членів, працівників і підрядників, включно з будь-

якими субпідрядниками, експертами та консультантами, які представляють Організацію, або діють від її імені, незалежно від їх ролі в Організації (надалі – зацікавлені сторони).

 

МЕТА ПОЛІТИКИ

Відобразити та встановити орієнтованість Організації на усунення будь-якиx можливостей,

ризиків чи загроз щодо проявів насилля та нехтування потребами дітей.

Політика встановлює зобов'язання, взяті на себе Організацією, і є джерелом інформації для всіх працівників, співробітників (включаючи субпідрядників і волонтерів) про їхні обов'язки щодо захисту дітей при виконанні ними своїх обов'язків або при здійсненні будь-якої діяльності, пов'язаної з виконанням ними своїх обов'язків.

Захист дітей та дитинства оснований принцип діяльності Організації.

 

ВИЗНАЧЕННЯ

Насильство над дітьми або жорстоке поводження з дітьми - фізичне, психологічне, сексуальне насильство або відсутність виховання та піклування над дітьми батьками, особами-опікунами чи сторонніми людьми, які займаються доглядом за дітьми. Насильство над дітьми може включати в себе будь-яку дію насильницького характеру, нехтування, зловживання або нездатність, небажання чи невміння виховання і турботи за дітьми від батьків чи інших осіб, що призводить до фактичної або потенційної шкоди дитині. Може мати місце в сім'ї, місці проживання дитини, на вулиці або в організаціях, школах чи громадах, з якими дитина взаємодіє.

 

ВИЗНАЧЕННЯ ВИДІВ МОЖЛИВОГО НАСИЛЛЯ НА ДІТЬМИ

1) Насильство над дітьми існує в будь-якому суспільстві, незважаючи на глобальні спроби викорінити його. В той час як серйозні випадки можуть бути доведені до відома організацій із захисту прав дітей, багато з них приховуються та не визнаються. Насильство зустрічається у різних проявах та набуває різних форм:1) Фізичне насилля – це нанесення дитині батьками чи особами, що їх заміняють, вихователями чи іншими особами фізичних травм, різних тілесних ушкоджень, що завдають збиток здоров'ю дитини, порушують її розвиток або й позбавляють життя.

2) Психологічне/емоційне насильство – постійна, систематична чи періодична словесна образа дитини; погрози, приниження її людського достоїнства з боку батьків, опікунів, учителів, вихователів, сторонніх людей; демонстрація нелюбові, ворожості до дитини; обвинувачення її в тому, у чому вона не винна. До цього виду насильства належать також постійна неправда, обман дитини у результаті чого вона втрачає довіру до дорослого, а також ситуації, коли вимоги до дитини не відповідають її віковим можливостям.

3) Сексуальне насилля – це будь-який контакт або взаємодія між дитиною і людиною старшою за нього віком, в якому дитина сексуально розбещується, стимулюється або використовується для сексуальної стимуляції.

4) Нехтування – це нехтування основними потребами дитини (в їжі, одязі, житлі, медичній допомозі або нагляду) з боку батьків або інших причетних людей, що несе відповідальність за дитину, в результаті чого здоров'я, безпека та благополуччя дитини виявляються під загрозою. До ознаками відсутності піклування відноситься постійне невідвідування дитиною школи, жебрацтво, крадіжки дитиною грошей або їжі, брудна шкіра або одяг, відсутність сезонного одягу. Зневага інтересами і потребами дитини (нехтування) - відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, медичній допомозі з боку батьків чи осіб, їх.

5) Експлуатація дитини, наприклад, дитяча праця, торгівля дітьми (примушування дитини працювати чи виконувати інші дії, які позбавляють дитину дитинства та можуть завадити її розвиткові).

Діти, з якими поводилися жорстоко, частіше мають когнітивні порушення, проблеми з фізичним чи психологічним здоров'ям, такі як: депресія, тривога, порушення апетиту, нанесення собі шкоди та спроби самогубства, а також незаконне вживання алкоголю та наркотиків. «Посттравматичні стресові порушення були зафіксовані у чверті дітей, які піддалися жорстокому поводженню». У них також найчастіше виникають проблеми із навчанням та перспективами працевлаштування, вони стають жорстокими у дорослому житті та поводяться неналежно із власними дітьми.

Відмова від дітей ставить дітей та молодь під ризик жорстокого поводження, а також торгівлі для сексуальної експлуатації та примусової праці. Діти з інвалідністю або діти із особливими потребами також більше за інших знаходяться під ризиком насильства, зокрема, недбалості, оскільки їх часто вважають хворими та неповноцінними і ставляться до них як до вигнанців.

У школах чи дитячих установах вони часто почуваються ізольованими, позбавленими спілкування з іншими людьми, що має шкідливий вплив на їх життя та розвиток.

 

ОЗНАКИ ТА СИМПТОМИ НАСИЛЬСТВА НАД ДІТЬМИ

ФІЗИЧНЕ НАСИЛЬСТВО:

  • видимі ознаки, такі як синці, порізи, опіки, укуси тощо;
  • часті травми;
  • незвичайні переломи або зламані кістки.

ПСИХОЛОГІЧНЕ (ЕМОЦІЙНЕ) НАСИЛЬСТВО:

  • дитина закрита, боїться зробити щось не правильно;
  • батьки/опікуни не звертають увагу на свою дитину, немає фізичного контакту або тепла між батьками і дитиною;
  • батьки/опікуни звинувачують свою дитину у своїх проблемах;
  • батьки/опікуни принижують свою дитину, обзивають або роблять негативні порівняння.

НЕДБАЛЕ СТАВЛЕННЯ ТА ВІДМОВА ВІД ДІТЕЙ:

  • дитина живе в будинку, який є брудним або небезпечним;
  • дитина голодна або брудна;
  • дитина не має належного одягу (теплий одяг); дитина живе в небезпечних умовах – навколо наркотиків, алкоголю або насильства;
  • дитина часто зла, агресивна або завдає собі шкоди;
  • дитина не отримує базовий догляд за здоров’ям;
  • батьки не звертаються за медичною допомогою, коли їх дитина хворіє або поранилась.

СЕКСУАЛЬНЕ НАСИЛЬСТВО / ЕКСПЛУАТАЦІЯ:

  • дитина демонструє знання або інтерес до сексуальних дій, невідповідних до їх віку;
  • дитина використовує сексуальну мову або має сексуальні знання, які ви не очікуєте від них;
  • дитина просить інших поводитися сексуально або грати в сексуальні ігри;
  • дитина має проблеми з фізичним статевим здоров'ям, включаючи болючість у статевих та анальних областях, інфекції, що передаються статевим шляхом; неповнолітня вагітність;
  • дитина з'являється з нез'ясованими подарунками або дорогими речами;
  • дитина дружить з людьми, які залучені до сексуального насильства / експлуатації;
  • у дитини є (значно) старші хлопці або подруги;
  • дитина страждає від (частих) змін емоційного стану;
  • дитина зловживає наркотиками та алкоголем;
  • дитина пропадає на певний період часу або регулярно приходить додому пізно;
  • дитина регулярно пропускає школу / соціальний центр або відмовляється вчитись.

ДИТЯЧА ПРАЦЯ:

  • дитина не відвідує школу або часто пропускає заняття;
  • дитина пропадає на певний період часу або регулярно приходить додому пізно;
  • дитина постійно втомлена, сонна під час занять / щоденної діяльності;
  • дитина має нез'ясовні гроші та / або подарунки;
  • дитина приховує інформацію про свій вільний час;
  • дитина демонструє ознаки низької самооцінки / самоушкодження.

 

ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО СТОСУЄТЬСЯ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ В УКРАЇНІ

Соціальний та законодавчий захист дітей в Україні регулюється багатьма законодавчими актами: Конституцією України; Базовим законодавством охорони здоров'я; Сімейним Кодексом України; законами України «Про захист дитинства», «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», «Про профілактику поширення ВІЛ/СНІД та соціального захисту населення», «Про захист прав сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки», «Про основу соціального захисту бездомних громадян та бездомних дітей», «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про соціальні служби», «Про протидію торгівлі людьми» та ін. Україна ратифікувала Конвенцію про права дітей 21 серпня 1991 року, яка вступила в дію 20 вересня того ж року. Конвенція – один із головних міжнародних інструментів, що регулюють захист прав дітей, разом з Конвенцією ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження та покарання. Вона зобов'язує країни-учасниці поважати та забезпечувати права Конвенції для кожної дитини в межах своєї юрисдикції без будь-якої дискримінації, незважаючи на расу дитини, її батьків чи її законного опікуна, колір шкіри, стать, мову, релігію, політичні та інші вподобання, національне, етнічне чи соціальне походження, бідність, інвалідність, народження чи інший статус... Країни-учасниці повинні також діяти позитивно та вживати усіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх видів дискримінації чи покарання на основі статусу, діяльності, вираження думки, чи віри батьків дитини, законних опікунів чи членів родини.»

Закон України «Про Запобігання та протидію домашньому насильству» (2018), робить незаконним будь-яке навмисне фізичне, психологічне, сексуальне чи економічне насильство над будь-яким членом сім'ї. Тілесні покарання були безпосередньо заборонені у січні 2004 року у новому Сімейному Кодексі (2003 р.), який визначає, що «кожній дитині гарантується право на свободу, особисту безпеку та гідність. Дисципліна та порядок у сім'ї, освіта та інші потреби дітей повинні бути забезпечені на принципах, заснованих на взаємній повазі, справедливості та без приниження честі та гідності дитини».Стаття 127 нового Кримінального Кодексу, який вступив в дію у вересні 2001 року, трактує «катування» будь-якої людини, включаючи дітей, як специфічний злочин та визначає його як «навмисне спричинення серйозного фізичного болю чи фізичних чи розумових страждань через рукоприкладство, тортури чи інші жорстокі дії з метою змусити жертву чи іншу особу вчинити дію прости своєї волі». Особа, що застосовує тортури, підлягає ув'язненню терміном від трьох до п'яти років та від п'яти до десяти, якщо такі дії повторюються чи здійснюються групою осіб. Проте, закон не згадує тортури психологічного характеру, або такі, що здійснюються державними службовцями. Стаття 52 Конституції України вказує, що «діти мають рівні права, незважаючи на своє походження чи те, були вони народжені у шлюбі чи ні» і що «будь-яке насильство щодо дітей та їх експлуатація караються законом».

 

ПРАВИЛА ТА ПРОЦЕДУРИ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ, РОЗПІЗНАВАННЯ ТА РЕАГУВАННЯ НА НАСИЛЬСТВО НАД ДІТЬМИ (АБО ЙОГО ПІДОЗРУ)

Наступна процедура є керівництвом, яке допоможе працівникам, стажерам, консультантам та волонтерам на всіх рівнях відповідальності, які працюють з дітьми безпосередньо чи опосередковано (включаючи кухарів, прибиральників, охоронців тощо), розпізнати насильство над дітьми на ранньому етапі та довести це до відома особи в організації, яка відповідає за захист дітей.

Для захисту дітей і запобігання насильству щодо ниx Організація:

1) ретельно аналізує наявні ризики у кожній з програм і проєктів та вживає вичерпних заходів щодо їх мінімізації;

2) проводить навчання для дітей, молоді, спеціалістів з питань забезпечення безпеки та захисту;

3) реагує на випадки неприйнятної поведінки працівників, підрядників, залучениx експертів, партнерів;

4) реєструє всі скарги щодо можливого вчинення насильства відповідно до чітких і зрозумілих всім співробітникам процедур реєстрації та реагування;

5) реагує на випадки насильства, у тому числі, повідомляючи повноважні органи.

Розпізнавання та реагування на фактори ризику жорстокого поводження з дітьми:

1) співробітники Організації, які працюють в рамках проєктів, що стосуються дітей, мають бути добре обізнані про фактори ризику жорстокого поводження з дітьми та звертати на них увагу під час виконання своїх обов’язків;

2) у разі виявлення факторів ризику співробітники Організації повідомляють про цей факт керівництву Організації, яка проводить бесіду з опікунами дитини або доручає її проведення компетентному працівнику. Під час розмови потрібно надати інформацію про доступну пропозицію підтримки та мотивувати батьків/законних опікунів дитини прийняти цю допомогу;

3) співробітники стежать за ситуацією та самопочуттям дитини, яка отримує допомогу, що надає Організація. Ця відповідальність лежить на співробітниках, що безпосередньо працюють з сім'єю: у пунктах колективного тимчасового проживання, надають побутову, гуманітарну, психологічну чи інші види допомоги.

У разі виникнення підозри щодо жорстокого поводження з дитиною співробітник повинен надати таку інформацію координатору програми/проєкту, в рамках якої/го така допомога надається, та який, дізнавшись про ситуацію, приймає рішення про подальші провадження.

Кожен учасник, який організовує надання допомоги/опіки дітям, повинен проінформувати осіб, які працюють з підопічними, про те, що робити у разі підозри та/або коли він стає свідком жорстокого поводження з дитиною.

Процедури втручання у випадку жорстокого поводження з дітьми:

1) будь-яка інформація про підозру у жорстокому поводженні з дитиною має бути прийнята, незалежно від того, чи надходить вона від дитини/батьків/законного опікуната чи відноситься вона до підозри в заподіянні шкоди з боку іншої дитини, батьків/законного опікуна або працівника Організації;

2) у разі підозри в скоєнні злочину чи загрози добробуту дитини працівники Організації негайно вживають втручання відповідно до чинного законодавства. Рішення про втручання приймається командою у складі: працівника, який отримав інформацію, керівника даного проєкту та керівництва Організації. Рішення про втручання полягає у направленні повідомлення до правоохоронних органів. Одночасно працівники

Організації надають допомогу та підтримку дитині і її невинним батькам/законному опікуну. У разі безпосередньої загрози життю або здоров'ю дитини, співробітник, який отримав таку інформацію, негайно робить втручання шляхом телефонного повідомлення поліції;

3) у разі, якщо підозрюваним у заподіянні шкоди є співробітник Організації, він негайно відсторонюється від роботи з дітьми на час з'ясування обставин. Рішення про подальшу співпрацю приймає керівництво Організації.

 

ПРАВИЛА РОБОТИ З ДІТЬМИ

За наявності відповідних видів діяльності, представники Організації надають допомогу дітям та їхнім сім'ям/законним опікунам безкоштовно в рамках статутної діяльності.

У спілкуванні з дітьми представники Організації:

  • ґрунтуються на повазі до суб’єктності, гідності та прав дитини, включаючи, зокрема, право на захист від шкоди та право на захист приватного життя дитини;
  • пам'ятають про те, щоб безпосередній контакт здійснювався за згодою дитини та батьків і був адаптований до її можливостей і потреб. Перед тим, як перейти до роботи з дитиною, представники Організації пояснюють їм, що буде відбуватися під час зустрічі;
  • при контакті з дитиною використовують просту мову, адаптовану до рівня її розвитку, позбавлену ярликів і оцінок;
  • на запитання дітей вони дають відповіді, що відповідають їх віку і стадії розвитку;
  • зберігають спокій і повагу, особливо маючи на увазі, що діти, які постраждали від воєнної травми, можуть виражати складні емоції, які є її наслідком (наприклад, страх, гнів, байдужість);
  • ставляться до них однаково незалежно від їх статі, сексуальної орієнтації, стану здоров'я/інвалідності, соціального, етнічного, культурного, релігійного статусу, світогляду та інших характеристик;
  • приймаючи рішення, які стосуються дітей, працівники інформують їх про них і намагаються враховувати їхню думку та очікування;
  • намагаються не допускати ситуацій, коли вони знаходяться з дитиною наодинці. Якщо це необхідно, вони повідомляють іншому співробітнику про місце, в якому вони будуть перебувати;
  • дбають про безпеку, переконавшись, що обладнання, яким вони користуються, використовується відповідно до його безпеки (тобто вікна та двері захищені, доступ до доріг із завантаженим рухом обмежений тощо).

Неприпустимою є така поведінка працівників по відношенню до дітей:

  • будь-яка поведінка, що бентежить, соромить та принижує дітей, які мають ознаки психічного, фізичного або сексуального насильства;
  • порушує гідність дитини, недоречний фізичний контакт;
  • давати дитині ліки, алкоголь та/або будь-які психоактивні речовини;
  • встановлення сексуальних відносин з дитиною;
  • підтримання приватних контактів з дитиною (поза межами наданої допомоги).

 

ПРАВИЛА КОНФІДЕНЦІЙНОСТІ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ ДІТЕЙ

Співробітники, підрядники, експерти Організації зобов'язані зберігати в таємниці персональні дані та способи їх захисту від несанкціонованого доступу.

Персональні дані дитини надаються лише фізичним та юридичним особам, уповноваженим на підставі законодавства.

Співробітникам, підрядникам, експертам Організації заборонено ділитися інформацією про дітей та їх батьків/законних опікунів із засобами масової інформації. Їм заборонено ділитися з представниками засобів масової інформацією про справу дитини або її опікуна без отримання попередньої відповідної згоди.

Організація, визнаючи право дитини на недоторканність приватного життя та захист особистих прав, забезпечує захист зображення дитини, не публікуючи зображення дитини без письмової згоди її представника та усної згоди самої дитини. Перед публікацією зображення дитини, дитина та її представник повинні бути поінформовані про те, де буде розміщено зображення і в якому контексті воно буде використано.

 

ПОЛІТИКА ПРОТИДІЇ СЕКСУАЛЬНОМУ НАСИЛЬСТВУ, СЕКСУАЛЬНІЙ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТА СЕКСУАЛЬНОМУ ДОМАГАННЮ БЛАГОДІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «МАМА І НЕМОВЛЯ»

ВСТУП

Благодійна організація «Мама і немовля» (далі – Організація) висловлює свою глибоку стурбованість проблемою насильства й експлуатації в усіх їх проявах, зокрема, сексуального насильства, сексуальної експлуатації та домагання (далі – сексуальні правопорушення). Ми вважаємо, що кожна людина має право на безпечне та гідне життя, вільне від будь-яких форм зловживань. Політика протидії сексуальному насильству, сексуальним домаганням і сексуальній експлуатації (далі – Політика) відображає нашу відданість створенню середовища, де сексуальним правопорушенням немає місця, та нашу рішучість протидіяти будь-яким їх проявам. Ми прагнемо забезпечити, щоб кожен, хто звертається до нашої Організації, відчував себе захищеним та почутим. 

Ця Політика відповідає нашим основним цінностям, місії та цілям, які полягають у сприянні розвитку здорових фізично та духовно, захищених родин. Ми віримо, що спільними зусиллями ми можемо створити світ, де насильству, зокрема, сексуальним злочинам немає місця.

 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Політика включає заходи, необхідні для запобігання сексуальним правопорушенням, зменшення ризиків виникнення подібних фактів і заходи реагування на них. Політика застосовується з метою встановлення високих стандартів етики та доброчесності у всіх аспектах діяльності Організації, публічної фіксації несприйняття будь-яких дій, що визначаються як сексуальне насильство, сексуальна експлуатація, сексуальні домагання тощо, впровадження процедури запобігання таким діям і повідомлення про будь-які порушення.

 

МЕТА ПОЛІТИКИ

Мета Політики – створити безпечне середовище, вільне від сексуальних правопорушень. Організація визнає необхідність протидіяти будь-якому мовчазному або явному визнанню сексуальних домагань чи сексуального насильства. Організація також бере на себе зобов’язання покращити розуміння поняття “сексуальне домагання” в суспільстві, щоб запобігти його виникненню, а також забезпечує формування культури підтримки, яка заохочує повідомляти про інциденти та гарантує, що підтримка є адекватною.

 

ВИЗНАЧЕННЯ

Сексуальне насильство – будь-яка примусова сексуальна дія або використання сексуальності іншої людини. Підвидом сексуального насильства Конвенцією визначається і «сексуальне домагання».

Сексуальні домагання – домагання сексуального характеру. Будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної чи фізичної поведінки сексуального характеру, мета або наслідок якої — порушення гідності особи, зокрема шляхом створення загрозливого, ворожого, принизливого або образливого середовища.

Сексуальна експлуатація – будь-яке фактичне використання або спроба використання вразливості, домінування або довіри іншої особи в сексуальних цілях.

 

Види сексуального насильства

  • Торгівля людьми, зокрема, сексуальне рабство;
  • Проституція, зокрема, дитяча, культова, з метою виготовлення порнографії;
  • Зґвалтування (зокрема геноцидне, групове, "корекційне", зґвалтування обманом, зґвалтування у шлюбі, на побаченнях, у кампусах, тюремне зґвалтування); 
  • Педофілія, розбещення, дитяча проституція, дитяча порнографія;
  • Воєнне сексуальне насильство як форма геноциду;
  • Сексуальне насильство в армії;
  • Сексуальне насильство у в'язниці;
  • Сексуальні домагання, в тому числі на робочому місці, в публічних місцях (як-от кетколінг, апскьортинг);
  • Сексуальне насильство проти тварин;
  • Калічення геніталій;
  • Примусове запліднення: стелсинг (саботаж контрацепції людини).

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Організація, її учасники прагнуть створити безпечне середовище для своєї спільноти, вільне від дискримінації за будь-якою ознакою і від домагань на роботі, включаючи сексуальні домагання.

Організація, її учасники мають нульову терпимість до всіх форм сексуальних правопорушень, включаючи сексуальну експлуатацію, сексуальне насильство і сексуальні домагання у всій своїй діяльності. Сексуальна експлуатація і сексуальне насильство порушують людську гідність і загальновизнані міжнародно-правові норми та стандарти і завжди були неприйнятною поведінкою. Сексуальні домагання є результатом культури дискримінації та привілеїв, заснованих на нерівних стосунках і влади. Це створює вороже середовище в роботі, обмежує здатність людей розвиватися, а Організації – досягати своєї місії. Сексуальні правопорушення не мають місця в Організації, і Організація визнає необхідність запобігання і ефективного реагування на них, а також – захисту людей, особливо вразливих осіб, і жертв сексуальних правопорушень.

Сексуальні правопорушення з боку учасників, керівників, працівників, службовців, підрядників, субпідрядників Організації є актами грубого порушення і підставою для припинення будь-яких відносин. Учасники, керівники, працівники, службовці, підрядники, субпідрядники Організації повинні утримуватися від сексуальних контактів з будь-якою особою, яка не досягла 18 років, незалежно від віку згоди, що встановлений законами країни перебування. Незнання чи помилкове переконання щодо віку не є виправданням. Обмін грошей, роботи, товарів чи послуг на секс, включаючи сексуальні послуги або інші форми принизливої чи експлуататорської поведінки учасникам, керівникам, працівникам, службовцям, підрядникам, субпідрядникам Організації заборонено. 

Учасники, керівники, працівники, службовці, підрядники, субпідрядники Організації не будуть вимагати будь-яких послуг або сексуальних послуг від набувачів допомоги, дітей або інших осіб у спільнотах, в яких працює Організація, а також не будуть вступати в стосунки сексуальної експлуатації. Сексуальні стосунки між співробітниками та учасниками програм Організації категорично не рекомендується, оскільки вони можуть ґрунтуватися на відносинах нерівності та залежності. Такі відносини підривають довіру та цілісність роботи Організації, її учасників.

Якщо учасник, керівник, працівник, службовець, підрядник, субпідрядник Організації має сексуальні відносини з учасником програми, він має повідомити про це керівництво для отримання відповідних вказівок. Учасники, керівники, працівники, службовці, підрядники, субпідрядники Організації не підтримують і не беруть участь у будь-якій формі сексуальної експлуатації або насильства, включаючи, наприклад, дитячу порнографію або торгівлю людьми. Учасники, керівники, працівники, службовці, підрядники, субпідрядники Організації повинні повідомляти керівництво про будь-які занепокоєння чи підозри щодо можливих порушень цієї Політики.

Організація, її учасники вживатимуть всіх доступних заходів для запобігання, пом'якшення, розслідування і виправлення сексуальних правопорушень у діяльності, що пов'язана з Організацією. Організація буде активно просувати рівність, щоб забезпечити колегіальне, законне і гармонійне робоче і навчальне середовище.

Організація, її учасники здійснюють перевірку відповідності ведення діяльності вимогам цієї Політики. Усі особи, з якими Організація має відносини, повинні повністю і оперативно співпрацювати з будь-якими аудиторами та слідчими, відповідати повною мірою на будь-які запити щодо питань протидії сексуальним правопорушенням. Будь-яка відмова співпрацювати чи перешкоджати перевірці є підставою для припинення відносин.

Організація, її учасники зобов’язуються дотримуватись вимог законодавства щодо повідомлень про випадки, що мають ознаки сексуальних правопорушень до відповідних правоохоронних органів і організацій із захисту дітей та/або дорослих.

 

ДИСЦИПЛІНАРНІ ЗАХОДИ

У разі виявлення зловживань, Керівництво Організації має втрутитися відповідним чином:

  • офіційне попередження;
  • звільнення працівника/підрядника, розірвання договору з волонтером.

Співробітники, викриті у зловживаннях і порушеннях, будуть притягнуті до дисциплінарної відповідальності, що може супроводжуватися негайним звільненням.

Волонтери, підрядники та інші представники повинні очікувати негайного розірвання відносин з Організацією у разі виявлення зловживань. У разі виявлення підозри в скоєнні кримінального злочину, про випадок слід повідомити відповідні державні органи.

Якщо в результаті розслідування підозра не підтвердиться, з особи буде знята підозра. З іншого боку, якщо буде встановлено, що викривач повідомив про неправдиву підозру з метою заподіяння шкоди суб’єкту підозри, до нього також будуть застосовані дисциплінарні заходи, які можуть супроводжуватися звільненням з роботи.

Дисциплінарні заходи вживаються виконуючими обов’язки керівників відповідного рівня.

 

ПІДТРИМКА ТА ЗАХИСТ ЗАЯВНИКА ТА ВИКРИВАЧА В ПРОЦЕСІ РОЗСЛІДУВАННЯ 

Усі скарги або повідомлення про зловживання та порушення, що надходять до Організації, будуть сприйняті нами дуже серйозно і будуть розглянуті без невиправданої затримки.

Кожен викривач має повну гарантію того, що Організація збереже його або її анонімність і забезпечить йому або їй захист від тих, на кого скаржиться або кого зачіпає його або її повідомлення.

Усі особи, які займаються справою, зобов’язані дотримуватися принципу повної конфіденційності та розсудливості під час розгляду справи на кожному етапі. Документи, що стосуються провадження, зберігатимуться конфіденційно, з обмеженим доступом для осіб, які беруть участь у провадженні. Усі документи, що стосуються провадження, будуть анонімними.