Історія про усиновлення, яку варто прочитати кожному

28.11.2025

Історії інколи змінюють долю більше, ніж слова. Хочу поділитися реальністю, яку я бачу щодня. Історією, яку має прочитати кожен, хто бодай раз думав про усиновлення.

Є жінка, 40 років. Вона дізналася, що прийомна – від сусідів, а не від мами. Та найбільша правда – не в словах, а в тому, що колись її просто врятували любов’ю.

Сьогодні вона сама мама особливої дитини. Живе під вибухами, без світла і тепла.

Я кажу їй: «Я вивезу вас у безпеку». А вона у відповідь: «Я не залишу свою стареньку лежачу маму. Вона колись підібрала мене зі смітника. Я буду з нею до останнього дня».

Це відповідь на всі страхи й сумніви щодо усиновлення.

Дитина, якій дали любов, ніколи цього не забуде.
Навіть через 40 років. Навіть у війні.

Щодня тримаю на руках дітей, які втратили батьків. Дітей, які дихають так тихо-тихо, бояться бути зайвими, але так хочуть бути прийнятими.

Вони не винні ні в чому. Вони просто хочуть жити. І мати тих, кому колись скажуть: «Я не залишу тебе. Бо ти колись не залишив мене».

Ми боремося за кожне дитяче життя. За тих, у кого війна забрала маму чи тата – а інколи обох.

Підтримайте таких діток у молитві.
Підтримайте їх серцем.