Цього вересня у нашого Назарчика — і, здається, у всіх нас — велике свято. Назарчику один рік
Рік життя, за яке боролися буквально з перших хвилин. Лікарі, рідні, наша команда, благодійники. І найбільше — сам Назарчик.
7 вересня 2025 року російський шахед влучив у будинок, де жили його батьки. Мама Тетяна була на сьомому місяці вагітності. Вона отримала надзвичайно важкі опіки, і лікарі провели екстрений кесарів розтин, щоб урятувати дитину.
Назарчик народився вагою лише 2250 грамів. Його мама ще понад два тижні боролася за життя, але, на жаль, померла.
А Назарчик продовжив свою боротьбу.
Перші місяці його життя — реанімація, апарати, складне лікування. За неповні три місяці він переніс чотири операції, зокрема на головному мозку.
Ми дізналися про Назарчика практично від самого початку. Тоді ніхто не міг сказати, що буде далі. Нашим завданням було просто бути поруч: допомагати з оплатою операцій, лікування, обстежень і реабілітації, підтримувати родину й робити все можливе, аби ця дитина мала шанс.
Але найважливіше зробив він сам.
Назарчик боровся за життя. Відновлювався. Наздоганяв однолітків. Вчився усміхатися, гратися, пізнавати світ.
І весь цей час поруч із ним його тітка Оксана, яка стала для нього найближчою людиною, подарувала дім, любов і турботу.
Сьогодні ми дивимося на фотографії Назарчика біля його першого святкового торта — і складно стримати сльози.
Назарчику, з першим роком тебе
Ти ще зовсім маленький і не знаєш, скільки людей переживали за тебе, молилися, допомагали і чекали кожної доброї новини.
Нехай далі у твоєму житті буде якомога менше боротьби. І якомога більше того, що має бути у кожної дитини: любові, сміху, відкриттів і звичайного щасливого дитинства.
А ми будемо поруч!
